Акрихін як додаткова терапія при системному червоному вовчаку: оптимізація різних схем лікування

Мепакрин (акрихін) — протималярійний препарат із групи похідних акридину, який почали застосовувати в клінічній практиці ще з 1930-х років.

Читайте также: Держлікслужба публічно звітувала про підсумки у 2025 році

На відміну від гідроксихлорохіну, він не накопичується в сітківці ока, що знімає проблему ретинотоксичності при тривалому застосуванні. Механізм дії обох препаратів подібний: вони пригнічують активацію toll-подібних рецепторів та знижують продукцію прозапальних цитокінів, однак мепакрин виявляє додатковий імуномодулюючий ефект, що обґрунтовує доцільність його застосування в комбінованій терапії системного червоного вовчака (СЧВ).

Група вчених з Науково-дослідного інституту Біобізкайя (Іспанія) проаналізувала дані 103 пацієнтів із СЧВ, які не відповідали на терапію гідроксихлорохіном. Середній вік учасників становив 40,7 року, переважна більшість (89,6%) жінки. Усі пацієнти мали активні прояви захворювання на рівні шкіри, суглобів або серозних оболонок і отримували базову терапію гідроксихлорохіном у дозі 200 мг на добу в поєднанні з преднізолоном (у середньому 6 мг на добу).

Учасників розподілили на дві групи: пацієнти, які отримували лише гідроксихлорохін із преднізолоном (56 осіб), та пацієнти на складніших схемах лікування з додаванням імуносупресантів або біопрепаратів (50 осіб). В обох групах до схеми лікування додали акрихін у середній дозі 76,7 мг та 87 мг на добу відповідно.

Результати шестимісячного спостереження

Ремісії за критеріями DORIS (Definition of Remission in SLE) досягли 71% усіх пацієнтів. В групі простішого режиму цей показник становив 79%, тоді як серед пацієнтів на комплексних схемах — 62%.

Розрахунковий індекс активності вовчаку (SLEDAI) знизився в середньому з 6,7 до 1,9 бала, що свідчить про суттєве зменшення активності запалення.

Читайте также: МОЗ призначило нового ректора Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського

Важливо: додавання мепакрину дозволило знизити дозу преднізолону з 6 до 4,3 мг на добу, що має велике значення для зменшення кумулятивного стероїдного навантаження та повʼязаних із ним ускладнень.

Профіль безпеки мепакрину виявився сприятливим. Побічні ефекти зафіксували у 17% пацієнтів, причому лише 6,6% змушені були припинити лікування через непереносимість. Найчастішими небажаними явищами були диспепсія та жовтувате забарвлення шкіри, яке має косметичний характер і зникає після відміни препарату.

На думку авторів, отримані дані підтримують застосування акрихіну як раннього доповнення до гідроксихлорохіну в пацієнтів з активним СЧВ. Водночас препарат може бути корисним і для пацієнтів на складніших терапевтичних схемах.