Дихання розкаже правду: алергічний риніт можна розпізнати по запаху видиху

Щоразу, коли ми видихаємо, разом з повітрям виходить невидима хмара летких органічних сполук — мікроскопічних молекул, що утворюються в процесах обміну речовин. Деякі з них відображають стан запалення в організмі.

Читайте также: Професійний тату майстер Львів: критерії вибору та особливості роботи

Нещодавно команда науковців з Університету Мурсії та Регіональної університетської лікарні Малаги (Іспанія) перевірила цінність конкретних летких сполук — декану, нонадекану, ацетону, стиролу та нонаналю — в диференційній діагностиці алергічного та неалергічного риніту. Усі пʼять речовин раніше оцінювалися в різних роботах при запальних захворюваннях дихальних шляхів, але системно при риніті ніхто їх не вивчав.

До дослідження залучили 102 дорослих із цілорічним ринітом (середній вік 38 років, переважно жінки). Учасників розподілили на три групи: тих, хто мав «класичний» алергічний риніт із виявленими антитілами (IgE) до алергенів; осіб з місцевим запаленням без системної реакції; і тих, чий риніт не був повʼязаний з алергією. Додатково у випробування включили контрольну групу — 14 здорових осіб.

Кожному учаснику проводили назальний провокаційний тест. Зразки видихуваного повітря збирали двічі: безпосередньо перед тестом і через 24 години після. Щоб побудувати і протестувати прогностичні моделі, дані розділили на навчальну і перевірочну вибірки.

З пʼяти сполук найбільш інформативними виявилися декан і нона-декан. Модель на їхній основі розрізняла алергічний і неалергічний риніт із чутливістю 76,5% та специфічністю 69,2%.

Читайте также: Розроблено проривний препарат від бічного аміотрофічного склерозу

Та сама пара помірно ефективно диференціювала місцевий алергічний риніт від неалергічного. Рівень декану виявився значно вищим у групі алергічного запалення порівняно зі здоровими людьми, нонадекану — вищим порівняно з групою неалергічного риніту.

Окремий інсайт: у людей із підвищеним рівнем фракційного видихуваного оксиду азоту — маркера еозинофільного запалення — рівні декану, стиролу та нонаналю були значно вищими. Це натякає на те, що леткі сполуки відображають активність запального процесу в цілому.

Сьогодні для діагностики алергічного риніту потрібно проводити шкірні проби або аналіз крові на специфічні IgE, а в складних випадках — провокаційний тест з алергеном або базо-тест (тест активації базофілів). Ці методи точні, але вимагають часу, обладнання і досвідченого лікаря. Аналіз видихуваного повітря міг би стати першим, неінвазивним діагностичним кроком, який давав би відповідь на питання: чи варто шукати алергічну причину риніту далі?

Автори наголошують, що леткі органічні сполуки не можна використовувати як самостійний діагностичний інструмент — вони не здатні ідентифікувати конкретний алерген-тригер. Натомість їхня цінність — у ролі первинного фільтра, що допоможе відібрати пацієнтів, яким дійсно показані більш складні підтверджувальні тести.

Читайте также: МОЗ оприлюднило дані опитування пацієнтів, які пройшли оцінювання повсякденного функціонування