Антиретровірусні препарати тривалої дії не впливають на метаболічні показники

Як стверджують італійські фахівці, пацієнти з ВІЛ-інфекцією можуть безпечно переходити з пероральної терапії на інʼєкційні препарати пролонгованої дії без ризику значного набору ваги чи розладів обміну речовин.

Читайте также: В «Охматдиті» призначили генерального директора

Команда вчених з Університету Сассарі провела дослідження за участю 29 пацієнтів із ВІЛ (середній вік — 51,7 року), котрі перейшли на комбінацію каботегравіру та рилпівірину пролонгованої дії — режим, що передбачає замість щоденного прийому таблеток інʼєкції, які потрібно вводити раз на 1-2 місяці

Через 48 тижнів спостереження маса тіла та ІМТ учасників суттєво не змінилися. Обсяг талії дещо зменшився, та співвідношення жиру тулуба до стегон дещо зросло. Загальний відсоток жиру в організмі, вісцеральний жир та мʼязова сила залишилися стабільними – як і глюкоза натщесерце, інсулін, функція печінки, серцево-судинний ризик та індекси інсулінорезистентності.

Позитивним моментом стало підвищення рівня ЛПВЩ («хорошого» холестерину), хоча при цьому зріс також рівень загального холестерину.

Рівень креатиніну знизився, найбільш виражено у пацієнтів, які раніше отримували схеми на основі біктегравіру чи долутегравіру.

Читайте также: Як Україна вибудовує систему допомоги пацієнтам із рідкісними захворюваннями

Рівень загального тестостерону знизився, проте показники прогестерону та естрадіолу у жінок залишилися без змін.

Важливо, що у всіх пацієнтів зберіглася вірусологічна супресія — ключовий показник ефективності антиретровірусної терапії. Побічні ефекти (переважно місцеві реакції) частіше спостерігалися після першої інʼєкції, з кожною наступною дозою їхня частота зменшувалася.