Новий біомаркер «натякне» на хворобу Альцгеймера за 10 років до маніфестації захворювання

Нове дослідження дає надію, що найбільш поширений тип деменції зрештою вдасться виявляти ще на безсимптомній стадії.

Читайте также: Україна отримала 2 тис. флаконів антирабічного імуноглобуліну для регіонів

Як стверджують американські науковці, рівень фосфорильованого тау-білка (p-tau 217) у плазмі крові допомогає оцінити ризик розвитку когнітивних порушень у здорових літніх людей ще за десять років до появи перших симптомів.

Це показав їх аналіз за участю понад 2600 дорослих без когнітивних розладів, я якому люди з дуже високим цього білка у плазмі мали підвищений ризик розвитку когнітивних порушень у майбутньому.

Так, підвищені титри p-tau217 були повʼязані зі швидшим когнітивним зниженням, причому найсильніший звʼязок спостерігався в учасників із підвищеним амілоїдним навантаженням за даними ПЕТ. Кожне збільшення показника на одне стандартне відхилення асоціювалося з на 38% вищим ризиком розвитком когнітивних порушень — незалежно від віку, статі, освіти та наявності алелі APOE ε4.

Читайте также: Топ вакансій у медицині: за пів року медзаклади опублікували майже 900 оголошень

Рівень біормаркера варіював з наслідками: учасники з високим (але не дуже високим) рівнем p-tau217 мали орієнтовно 24-відсотковий ризик когнітивних порушень протягом пʼяти років і 62% — протягом десяти. В осіб з проміжним рівнем ці показники становили 15% та 45% відповідно. В середньому p-tau217 залишався незалежно повʼязаним з 32% вищим ризиком майбутніх когнітивних розладів навіть після врахування амілоїдного навантаження (за даними ПЕТ) – попри те, що він сам по собі слугував чутливим маркером амілоїдного навантаження. Одне з ймовірних пояснень цьому феномену полягає в тому, що p-tau217 у плазмі відображає радше вторинні наслідки амілоїдної патології, ніж просто наявність самого амілоїду.

Втім, перш ніж аналіз на p-tau217 можна буде впровадити в рутинну клінічну практику, потрібні додаткові дослідження, що мають підтвердити ці оцінки ризику на більших і репрезентативніших вибірках. Також слід краще зясувати, як на рівень цього білка та на оцінки ризику впливають вік, функція нирок, судинні захворювання і етнос. Наразі чинні клінічні настанови не рекомендують визначати p-tau217 у плазмі в людей без когнітивних порушень поза межами клінічних досліджень. Поки що автори роботи розглядають цей біомаркер радше одним із компонентів ширшої моделі прогнозування ризику хвороби Альцгеймера, ніж самостійним скринінговим тестом.

Читайте также: Високі дози вітаміну D зменшать вплив хіміотерапії на шкіру