Старша за міста: чума вбивала людей уже 5500 років тому

Чума асоціюється з пацюками, тісними середньовічними містами та спустошливими епідеміями. Та нове дослідження відсунуло історію хвороби на тисячоліття вглиб: архаїчна ДНК, виділена з зубів мисливців-збирачів, довела, що смертоносні спалахи чуми траплялися ще 5500 років тому — задовго до появи землеробства й перших міст.

Читайте также: Легенева гіпертензія: в Україні затвердили протоколи допомоги для дорослих і дітей

Вчені з Копенгагенського університету дослідили древню ДНК із решток людей, похованих на чотирьох кладовищах мисливців-збирачів поблизу озера Байкал у Східному Сибіру. У збереженому матеріалі з їхніх було виявлено невідомі досі ранні штами збудника чуми, Yersinia pestis. Бактерію виділили у 18 із 46 досліджених осіб — тобто майже 40% людських рештків несли сліди інфекції. За словами науковців, цей показник зараження перевищує навіть деякі середньовічні чумні поховання.

Донедавна вважалося, що найдавніші форми чуми навряд чи спричиняли масові смертельні спалахи: раннім штамам Yersinia pestis бракувало мутацій, які згодом дали змогу бубонній чумі ефективно поширюватися через бліх і гризунів.

Але нові дані малюють зовсім іншу картину. На двох найбільших кладовищах серед померлих виявилося надзвичайно багато дітей (віком 8–11 років) і підлітків — загадка, над якою археологи марно билися ще з 1990-х. Відповіддю виявилася саме чума.

Читайте также: Представники Держлікслужби увійшли до делегації України при Комісії ООН з наркотичних засобів

Реконструкція родинних звʼязків показала, що інфекція вражала невеликі сімейні групи, а отже, передавалася від людини до людини; перший спалах розгорнувся в межах одного покоління. Радіовуглецевий аналіз підтвердив таймінг: чимало поховань зроблено за короткий проміжок часу, а брати й сестри, батьки й діти нерідко вмирали майже одночасно й їх клали в одну могилу.

Чому ж «доісторична» чума була такою смертоносною? Дослідники знайшли в давніх штамах особливий суперантиген (YPM) — токсиноутворювальний чинник, якого не виявляли в пізніших штамах. Суперантигени здатні запускати надмірну імунну реакцію та тяжке запалення, роблячи інфекцію значно небезпечнішою. Тобто ще до того, як бактерія «навчилася» ефективно передаватися через бліх, вона вже мала потужний набір вірулентних чинників, здатних убивати — особливо дітей.

Дослідження данських науковців також підкріплює гіпотезу, що чума зародилася в Центральній чи Північно-Східній Азії, а вже потім розійшлася Євразією через популяції диких гризунів. Археологічні дані свідчать, що сибірські мисливці тісно контактували з бабаками — великими норними гризунами, які й донині є природним резервуаром чуми. Найімовірніше, хвороба перейшла до людей безпосередньо від заражених тварин.

Читайте также: Jazz Pharmaceuticals і AbCellera розроблятимуть інноваційні рекрутери Т-клітин разом