Відмова від куріння сприяє одужанню від поширеного захворювання щитовидної залози

Куріння суттєво погіршує перебіг хвороби Грейвса — найпоширенішої причини гіпертиреозу у людей солодшого віку. Та ті, хто кинув курити, мають такі ж шанси на одужання, як і ті, хто ніколи не курив.

Читайте также: Біологічна дефініція хвороби Паркінсона: зміна парадигми в діагностиці

Команда науковців з Gateshead Health NHS Foundation Trust проаналізувала дані 991 дорослого пацієнта з новодіагностованою хворобою Грейвса (середній вік — 48 років, 82% жінок). Учасників розподілили на три групи:

1. ті, хто ніколи не курив (491 особа),
2. колишні курці (232)
3. та активні курці (268).

Всі пацієнти проходили стандартне лікування антитиреоїдними препаратами.

Результати аналізу продемонстрували чіткий дозозалежний звʼязок між курінням та тяжкістю захворювання щитовидної залози. Активні курці мали вищі рівні антитіл до рецепторів тиреотропного гормону (TRAb) порівняно з некурцями та колишніми курцями (8,0 проти 6,6 та 5,5 МО/л відповідно).

Кожні додаткові 10 сигарет на день асоціювалися з підвищенням рівня TRAb на 9%.

Та особливо вразливими курці виявилися щодо ендокринної офтальмопатії (орбітопатії Грейвса) — ускладнення, що може призводити до екзофтальму, двоїння та навіть втрати зору. Активні курці мали на 76% вищі шанси розвитку офтальмопатії порівняно з некурцями. Кожні 10 сигарет на день підвищували ризик розвитку орбітопатії Грейвса ще на 34%.

Читайте также: У Львові планують зміни правил роботи поліклінік

Куріння також значно підвищувало ризик рецидиву захворювання після відміни антитиреоїдної терапії. Кожні додаткові 10 сигарет на день асоціювалися приблизно з 60% вищим ризиком рецидиву протягом 12 місяців. Через 6 місяців після відміни препаратів активні курці мали на 24% вищий ризик повернення гіпертиреозу.

В той самий час колишні курці за всіма показниками не відрізнялися від тих, хто ніколи не курив. На думку авторів, це свідчить про потенційну оборотність негативного впливу тютюнопаління на перебіг хвороби Грейвса.